Вранці, коли зійшло сонце, кияни побачили страшне видовище. Там, де вчора зеленім луги, метушилися люди, і ржали коні, стояли горбаті верблюди. Час від часу з отого багатолюдного новмпу відривалися кінні загони і з диким вереском підскакували під море. Пустять хмару стріл - і чимдуж далі. Через кілька хвилин їх змінював новий загін. І знову крик, стріли і курява з під кінських копит, які прутко поверталися туди, звідки щойно прискакали. Тактика печенегів зводилися до того, щоб у напрузі тримали оборонців і тим самим відволікати їх увагу від свого справжнього наміру. Розгадати його не важко печеніги хочуть спершу підійти підковою до Києва і, якщо місто не відчинить ворота то замкнути його петлею.