За козацькіх часів до пірників і бондуристів ставилися з глибокої пошаної. Іх немали за жербаків. Це було такеж ремесло, як і всяке інше, і кобзарі обьєднувалися в один кобзарський цех, на зразок павців, шевців, або зброярів.
Кожен, хто бажав стати кобзарем, мусив шість років вчитися грати на кобзі та лірі, а головне, вивчити всі думи, псалми, співи та приказки, то журно-серйозні, то сатеричні й веселі.